Мережива кольорових думок та почуттів майстрині Галини Михайличенко

Днями у художньому музеї відкрилася виставка гобеленів приурочена роковинам смерті театральної художниці.

Мистецька родина Михайличенків перебралася до Сум з Ташкенту 20 років тому. Обоє закінчили театральне відділення художнього училища та працювали художниками-постановниками у театрах Кемерова, Термеза, Фергани, а згодом – і Сум. З часом Віктор все більше почав працювати у жанрі пейзажу як самостійний художник. Галина Олександрівна теж знайшла власну віддушину. Саме її перший гобелен, який був виготовлений для прикраси власної оселі, за словами старшого наукового співробітника Сумського обласного художнього музею ім. Н. Онацького Надії Юрченко, і приніс їй гучну славу.

Після цього, згадує Віктор Михайличенко, дружина серйозно взялася за «гобеленову» справу. Знаходила в бібліотеках спеціальну літературу, малювала ескізи та ретельно добирала нитки. Усім доволі копітким та тривалим процесом приготування та власне плетіння займалася сама. І коли інші майстри могли зазвичай використовувати уже готові ескізи для своїх полотен, то Галина Олександрівна робила авторські твори. 

Мистецтво гобелену, в першу чергу, потребує бути художником та мати тонкий естетичний смак. Крім того, займає чимало часу та надзвичайної зосередженості. Усі ці риси гармонійно поєдналися в Галині Михайличенко. Тож не дивно, що її роботи стали окрасою багатьох приватних колекцій в Ізраїлі, Японії та Америці.